Ніагарський водоспад
Ніагарський водоспад (або Ніагара) — найвідоміший водоспад в Канаді і одна з найпопулярніших туристичних пам’яток Америки.
Він розташований на сполучає озера Ері і Онтаріо (і відділяє американський штат Нью-Йорк від Канади) річці Ніагара приблизно в тридцяти кілометрах від міста Буффало. На обох берегах річки, канадському і американському, виросли невеликі міста з однаковими назвами — Ніагара-Фолс («Ніагарський водоспад»).
Назва знаменитого водоспаду походить з мови жили тут індійців — ірокезів і означає, за різними версіями, або «розділяє навпіл», або, більш поетично, «гримляча вода».
Ніагарський водоспад з’явився кілька тисяч років тому, коли утворилися в результаті танення відступаючого льодовика потоки води промивали собі русло в м’яких пісковиках. Річка Ніагара прорізала в них глибоку ущелину до тих пір, поки не оголилися більш тверді скельні породи. Так вийшов обрив, з якого вниз обрушуються тисячі тонн води. Характерний зеленуватий колір Ніагари обумовлений саме високим вмістом частинок гірських порід, розчинених у водах річки.
Вважається, що за десять тисяч років водоспад піднявся приблизно на одинадцять кілометрів вгору за течією річки, це рух продовжується і сьогодні зі швидкістю близько тридцяти сантиметрів на рік. За оцінками вчених, приблизно через п’ятдесят тисяч років обрив досягне озера Ері і Ніагарський водоспад припинить своє існування.
Ніагара — це комплекс водоспадів, сумарна ширина яких більше кілометра. Острів Гоут (Козій) розділяє річку на два рукави, що утворюють «канадську» і «американську» частини водоспаду. Канадську частина водоспаду називають через характерної форми «Підкова»,
з боку США маленький острівець Місяць відділяє вузьку смужку водоспаду «Фата» від «Американського водоспаду».
Через водоспад Підкова протікає основний обсяг води Ніагари (до 90%). Ширина водоспаду — близько 670 метрів, глибина в центральній частині — близько 3 метрів. Потоки води перетинають гребінь водоспаду зі швидкістю близько 32 кілометрів на годину і падають на 53 метра вниз.
Ширина Американського водоспаду — близько 250 метрів, глибина річки на гребені близько 60 сантиметрів. Численні каменепади утворили біля підніжжя водоспаду величезну кам’яний насип, тому висота падіння води тут значно нижче, ніж у Підкови — від 21 до 34 метрів.
Поруч з Американським розташований найменший з Ніагарських водоспадів — Фата. Його ширина всього 17 метрів, а висота — 24 метри.
У червні 1969 року Інженерний корпус армії США побудував тимчасову греблю і осушив американську сторону Ніагари. Це було зроблено з метою обстеження і зміцнення швидко руйнується водоспаду. Вже в листопаді того ж року гребля була підірвана і річка повернулася в своє русло. Цікаво, що «сухий» Ніагарський водоспад привертав навіть більше туристів, ніж зазвичай.
Ніагарський водоспад приваблює безліч сміливців — «екстремалів». Ще в 1829 році уродженець Род-Айленда Сем Патч прославився після того, як стрибнув у Ніагару біля підніжжя водоспаду. У 1859 році француз Шарль Блонден став першою людиною, що перейшли з берега на берег по натягнутому на висоті близько п’ятдесяти метрів над ущелиною Ніагари канату.
24 жовтня 1901 шкільна вчителька з Мічигану Енні Тейлор стала першою людиною, спустившимся з Ніагарського водоспаду в бочці і залишилися живим. Таким оригінальним чином Енні Тейлор відсвяткувала свій шістьдесят третє день народження, а заодно і увійшла в історію.
Трюк Енні Тейлор не давав спокою численним послідовникам. Першим, хто зумів повторити її оригінальний подвиг, став в 1911 році Боббі Лич. Якщо Енні «пірнула» у водоспад в дубовій бочці, спеціально укріпленої сталлю і оббитою м’яким матеріалом, то Ліч використовував сталеву. Після падіння з водоспаду він отримав важкі травми і півроку провів у лікарні.
Спроби спуститися по Ніагарському водоспаду є незаконними як у США, так і в Канаді, проте періодично з’являються все нові і нові сміливці, котрі хочуть таким чином прославитися.